У середньому, синдром емоційного вигорання журналіст відчуває 2 рази на рік. Середній вік журналіста у світі молодий, приблизно 35 років. Річ у тім, що багато хто не витримує диктофонної частки і «сходять з дистанції» значно раніше пенсійного віку.

​

Ті ж, хто залишається, живуть у подразливих факторах. Журналістам треба щодня працювати з людьми, в тому числі і з постраждалими від різних трагедій. При цьому розкрити особистість у повному обсязі, але не брати занадто близько до серця.

​

Треба цілодобово бути в курсі останніх новин. Дзвінки, соцмережі, офіційні заяви, «зливи», інсайди, пресрелізи, потім усі етапи перевірки та оформлення інформації під потрібний жанр і формат. Навколо - колеги зі своїм недосипом і вигоранням, в яких теж все горить.

​

Більше про те, чому «згорають» журналісти можна дізнатись від «The Lede»

​

​

​

​

​

​

​

​

​

 

 

 

 

​

 

 

 

​

​

​

​

​

​

​

Кевін Картер став володарем Пулітцерівської премії 1994 року. Перемогу приніс знімок зігнутої від голоду суданської дівчинки, яка скоро помре. Поруч сидить великий кондор, який вже готовий до цієї події. «Картер зробив знімок, прогнав хижака і подивився, як йде маленька людина, що помирає. Через три місяці після отримання нагороди Кевін наклав на себе руки. Так закінчилося життя одного з чотирьох безстрашних фотожурналістів з групи Bang Club, який подорожував по Африці в пошуках фотосенсацій, але не зміг переступити через побачене в Судані.»

​

Цей матеріал базується на дослідженнях Міжвишівського наукового конгресу

 

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​​

​

Ксенія Авімова - фото-блогер і журналістка пише на сторінці: «И да, я буду снимать плачущих родственников и пострадавших в реанимации. Чистоплюи, которые зовут журналистов стервятниками, дружным строем идут — ну, вы поняли. Я третьи сутки не могу нормально поесть и поспать и с травмированной ногой ношусь по городу по десять часов кряду, чтобы вы потом не кричали о том, что вам не хватает информации. Нет, мне не стыдно за свою профессию и своих коллег…»

​

Детальніше про діяльність Ксенії можна знайти в «Deutsche Welle»